Розглядаються характеристики термінів, їх роль і місце в сучасній мові, тенденції розвитку науково-технічної фахової лексики. Висвітлюються іншомовні запозичення на рівні взаємодії з власномовними термінологічними еквівалентами. Явище запозичень трактується як закономірний процес, оснований на загальнолінгвістичних традиціях, коли, починаючи з перших етапів формування фахової наукової лексики, використовувалися греко-латинські запозичення у багатьох мовах. Значну увагу приділено термінологічним значенням фразеологічних зворотів і на прикладах доведено їх термінологічне вживання; семантичній стороні терміна, тобто такому динамічному процесові, що перебуває у постійній зміні, відповідно до зміни поняття та розуміння суті предметів і явищ.

Наведено тексти німецькою мовою науково-технічного змісту, лексичні коментарі, математичні та фізичні символи та позначення, інші лексичні пояснення, а також німецько-український тематичний словник.

Приведены тексты на немецком языке научно-технического содержания, лексические комментарии, математические и физические символы и обозначения, другие лексические пояснения, а также немецко-украинский тематический словарь.

Проаналізовано методи лікування непаразитарних кіст селезінки у 21-го пацієнта. Опрацьовано покази, тактику та хірургічну техніку чотирьох типів органозберігальних операцій на селезінці: енуклеація кісти, резекція (фенестрація) кісти селезінки відкритим або лапароскопічним способами, резекція селезінки, спленектомія з автотрансплантацією селезінкової тканини.

Проведен анализ методов лечения непаразитарных кист селезенки у 21-го пациента. Отработаны показания, тактика и хирургическая тактика четырех типов органосохраняющих операций на селезенке: энуклеация кисты, резекция кисты селезенки открытым или лапароскопическим способом, резекция селезенки, спленэктомия с аутотрансплантацией селезеночной ткани.

Представлено результати аналізу, дослідження проблеми визначення найкращих варіантів термінологічних одиниць, що виражають "еквівалентність", запропоновано також деякі аспекти даної проблеми для дальшого вивчення. Розглянуто різні погляди на питання еквівалентності, що існує між власномовним терміном і його запозиченим відповідником, різні можливі варіанти з метою використання способів термінотворення на практиці. Порівняння проведено на базі прикладів двох мов. Проведені дослідження дозволяють зробити такі висновки: найбільші переваги має таке термінотворення, яке максимально зберігає найвищий ступінь "еквівалентності", що дає можливість точно, чітко та ясно передавати поняття слова; інші розглянуті варіанти вказують на деякі їх слабі сторони та не можуть успішно розв'язувати завдання.

Проаналізовано деякі лексикологічні праці XIX - XX ст. з метою типологічного синтезу за основними характерними ознаками для створення основ системного підходу до лексикологічних явищ. Такий дослідницький підхід дозволяє узагальнити та систематизувати великий обсяг наукових досліджень у галузі лексикології, створити комплексну систему наукового підходу до усіх явищ лексикології, і буде джерелом для складення лексикологічної енциклопедії.

По-новому розглянуто драму Й. В. Гете "Фауст", в основу якої покладено аналіз письменницького наукового слова. За його допомогою збудовано сюжет твору, майстерно відображено ідеї та художні образи.

Досліджено теоретичну і практичну сторони термінів іншомовного та власномовного походження у сучасній німецькій та українській мовах, які вживаються у наукових текстах літератури економічних напрямів. Виявлено та обгрунтовано оптимальні можливості їх застосування у порівнянні з наявними еквівалентами; простежено способи формування термінів з урахуванням трьох основних вимог: дотримання семантичної чіткості поняття, однозначності вислову до його змісту та дотримання усіх засад термінотворення за комплексними вимогами. У термінотворенні визначено істотні риси предмета чи явища, на підставі яких відбувається термінологічне найменуваня. Зроблено висновок про те, що оптимальним варіантом можна вважати такий, коли термінологічна номінація випливає з істотних рис, а не із випадкових.

Цель работы - оценить влияние профилактических рентгенофлюорографических обследований (РФО) на трансмиссию туберкулезной инфекции. Ретроспективно изучено 147 медицинских карт стационарных пациентов, которые проходили лечение по поводу туберкулеза со множественной лекарственной устойчивостью в Гродненском областном клиническом центре "Фтизиатрия" в 2017 г. Анализ медицинской документации позволил разделить обследованных пациентов в зависимости от метода выявления туберкулеза легких на две группы. Первую составили пациенты (n = 103), у которых туберкулез заподозрен при проведении профилактического РФО и в последующем подтвержден. Во вторую вошли пациенты (n = 44), у которых туберкулез был выявлен при обращении в лечебное учреждение с жалобами бронхопульмонологического и интоксикационного характера и в последующем подтвержден. Проведенный анализ результативности профилактических РФО показал, что данным методом туберкулез легких со множественной лекарственной устойчивостью к противотуберкулезным лекарственным средствам выявлен у 103 (70,1 %) пациентов, из них 83 (80,6 %) мужчины и 20 (19,4 %) женщин. Установлено, что среди 103 пациентов отой группы у 32 (31,1 %) в процессе дальнейшего обследования были обнаружены микобактерии туберкулеза в мокроте методом микроскопии мазка. Указанные пациенты не имели клинических проявлений, не обращались за медицинской помощью и были выявлены при профилактических осмотрах. Выводы: метод профилактических РФО остается методом выявления туберкулеза легких, благодаря которому в последующем удается выявить бактериовыделителей, что позволяет их изолировать и снизить трансмиссию туберкулезной инфекции.

Цель работы - оценить влияние профилактических рентгенофлюорографических обследований (РФО) на трансмиссию туберкулезной инфекции. Ретроспективно изучено 147 медицинских карт стационарных пациентов, которые проходили лечение по поводу туберкулеза со множественной лекарственной устойчивостью в Гродненском областном клиническом центре "Фтизиатрия" в 2017 г. Анализ медицинской документации позволил разделить обследованных пациентов в зависимости от метода выявления туберкулеза легких на две группы. Первую составили пациенты (n = 103), у которых туберкулез заподозрен при проведении профилактического РФО и в последующем подтвержден. Во вторую вошли пациенты (n = 44), у которых туберкулез был выявлен при обращении в лечебное учреждение с жалобами бронхопульмонологического и интоксикационного характера и в последующем подтвержден. Проведенный анализ результативности профилактических РФО показал, что данным методом туберкулез легких со множественной лекарственной устойчивостью к противотуберкулезным лекарственным средствам выявлен у 103 (70,1 %) пациентов, из них 83 (80,6 %) мужчины и 20 (19,4 %) женщин. Установлено, что среди 103 пациентов отой группы у 32 (31,1 %) в процессе дальнейшего обследования были обнаружены микобактерии туберкулеза в мокроте методом микроскопии мазка. Указанные пациенты не имели клинических проявлений, не обращались за медицинской помощью и были выявлены при профилактических осмотрах. Выводы: метод профилактических РФО остается методом выявления туберкулеза легких, благодаря которому в последующем удается выявить бактериовыделителей, что позволяет их изолировать и снизить трансмиссию туберкулезной инфекции.